Після багаторічних дипломатичних маневрів та недавнього військового конфлікту в центрі питань безпеки на Близькому Сході залишається критично важлива проблема: Де знаходиться збагачений уран Ірану і чи можна його використовувати для створення ядерної зброї?
З того часу, як вісім років тому США вийшли з ядерної угоди з Іраном, Тегеран накопичив, за оцінками, близько 11 тонн (22 000 фунтів) збагаченого урану. Однак після недавніх військових ударів точне місцезнаходження та стан цього величезного запасу стали предметом глибокої невизначеності.
Фізика збагачення: чому важлива концентрація
Щоб зрозуміти серйозність ситуації з цими запасами, необхідно розібратися в процесі збагачення урану. Уран не є паливом одного «рівня»; його корисність цілком залежить від рівня концентрації:
- Низькозбагачений уран: використовується переважно як паливо для ядерних реакторів на атомних електростанціях для вироблення електроенергії.
- Високозбагачений уран: зі зростанням концентрації процес стає експоненційно швидше і простіше. Перехід від 20% до 60% збагачення значно легший, ніж процес із самого нуля.
- Військовий уран: кінцева мета ядерної програми – досягнення рівня збагачення приблизно в 90%, що є порогом, необхідним для створення повноцінної атомної бомби.
Ландшафт руйнувань та секретності
Геополітична ситуація різко змінилася у червні 2025 року, коли в ході 12-денної війни Сполучені Штати завдали авіаударів по ключових об’єктах ядерної інфраструктури Ірану. Цілями стали:
- Заводи зі збагачення у Натанзі та Фордо.
- Тонелі для зберігання урану, розташовані в Ісфахані.
Конфлікт перетворив ядерний потенціал Ірану на свого роду «чорну скриньку». Через місяць після ударів Іран припинив будь-яку співпрацю з Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ). Це означає, що світова спільнота втратила можливість «контролювати ситуацію на місцях». Без інспекцій експерти змушені покладатися на супутникові знімки, які не здатні зазирнути крізь товщу землі або масивний бетон.
Складність верифікації
11-тонний запас урану зараз перетворився на «привид». Ряд факторів робить його відстеження або знищення практично неможливим:
- Приховані локації: більша частина матеріалу може бути похована під військовими уламками або захована на нерозкритих підземних об’єктах.
- Небезпечний матеріал: оскільки уран одночасно радіоактивний і хімічно токсичний, його вилучення з пошкоджених або обрушених об’єктів є операцією з вкрай високим рівнем ризику.
- Дилема «існування»: у деяких випадках важко навіть підтвердити, чи зберігся матеріал в цілості чи він став непридатним через завдані удари.
Чи загрожує ядерна загроза найближчим часом?
Незважаючи на колосальний масштаб запасів, військові та ядерні експерти дають неоднозначну оцінку реальній небезпеці.
Хоча кількість урану приголомшує, наявність сировини не є тотожною наявністю бомби. Експерти зазначають: навіть якщо Іран зможе відновити свої поховані запаси, технічний процес перетворення цього матеріалу на функціонуючий боєзаряд, ймовірно, займе багато місяців, якщо не більше року. Отже, більшість аналітиків згодні з тим, що на момент початку війни Іран не був негайною, «невідворотною» ядерною загрозою.
Адміністрація Трампа зберігає тверду позицію, стверджуючи, що американська супутникова розвідка проводить моніторинг прихованих сховищ. Вони аргументують це тим, що оскільки фізична інфраструктура і технічні «ноу-хау» були значною мірою знищені під час ударів, уран, що залишився, може мати мало практичної користі для Тегерана.
Основне протиріччя залишається тим самим: хоча фізичний матеріал може все ще існувати, здатність перетворити його на зброю залежить від складної мережі інфраструктури, яка була серйозно підірвана.
