Старіння не завжди є плавним і поступовим процесом. Нове дослідження показує, що люди фактично проходять через два періоди, коли процес старіння помітно прискорюється – приблизно у віці 44 років і знову приблизно у віці 60 років. Ці висновки кидають сумнів поширеному погляду на старіння як на стабільне зниження та підкреслюють складні біологічні зміни, які відбуваються в нашому тілі протягом життя.
Цей висновок випливає з дослідження 2024 року, опублікованого в журналі Nature Aging, яке відстежувало молекулярні зміни, пов’язані зі старінням, у групі з 108 дорослих протягом кількох років. На чолі з генетиком Майклом Снайдером зі Стенфордського університету дослідницька група проаналізувала величезний набір даних — понад 246 мільярдів точок даних — що охоплює різноманітні біомолекули, такі як РНК, білки, ліпіди та зразки мікробіомів кишечника.
Дослідження показало, що приблизно 81% досліджених молекул показали чіткі зрушення в концентрації протягом одного або обох цих періодів прискореного старіння. Ці зміни не були поступовими; вони виглядали як чіткі «піки» в цих конкретних вікових групах.
Міжвікові віхи: Поворотний момент у сорок чотири
Приблизно у віці 44 роки дослідницька група спостерігала значні зміни в молекулах, пов’язаних з метаболізмом ліпідів, переробкою кофеїну та алкоголю, а також здоров’ям серцево-судинної системи. Цей пік також збігся зі змінами функції шкіри та м’язів. Примітно, що чоловіки демонстрували ті самі молекулярні зрушення, навіть коли жінки проходили через менопаузу або перименопаузу протягом цього періоду, що свідчить про те, що інші основні фактори впливають на ці зміни середнього віку.
Друга хвиля: початок шостого десятиліття
Другий пік припав на вік близько 60 років і включав молекули, пов’язані з метаболізмом вуглеводів, переробкою кофеїну, здоров’ям серцево-судинної системи, функцією шкіри та м’язів, регуляцією імунітету та функцією нирок. Це свідчить про ширший системний вплив старіння на цьому етапі.
Що це означає?
Розуміння цих раптових змін у процесі старіння має вирішальне значення для розробки кращих стратегій пом’якшення захворювань, пов’язаних із віком. Хоча попередні дослідження натякали на нелінійні закономірності старіння у таких тварин, як плодові мушки, миші та дафнії, це дослідження надає конкретні докази подібного «ступінчастого» старіння у людей.
Відносно невеликий розмір вибірки та обмежений віковий діапазон, досліджуваний у цьому конкретному проекті, підкреслюють необхідність подальших досліджень. Майбутні дослідження з більшими та більш різноманітними групами допоможуть уточнити наше розуміння цих точок прискорення та потенційно виявити конкретні тригери або фактори, що впливають на них.
Це глибше розуміння може прокласти шлях для персоналізованих втручань, спрямованих на уповільнення або навіть скасування пов’язаного з віком погіршення в ці критичні періоди.
