Найбільш значущим науковим досягненням Альберта Ейнштейна вважається загальна теорія відносності. Її створення зайняло в нього вісім років.
Він запропонував спеціальну теорію відносності 1905 року. Ця теорія змінила наше уявлення про час та простір. Однак у ній був очевидний недогляд. Вона не враховувала гравітації чи прискорення. Ейнштейн відразу усвідомив цю прогалину.
Наступні вісім років він боровся із цією проблемою. Рішення було знайдено у 1915 році.
У цій новій парадигмі гравітація — це загадкова сила, притягує об’єкти через порожній простір. Це фізична властивість самого всесвіту. А саме – викривлення тканини простору-часу. Масивні об’єкти, такі як Сонце, викривляють простір довкола себе. Інші об’єкти слідують за цими кривизнами.
Цей зсув у перспективі пояснює явища, які не могла пояснити ньютонівська фізика. Вона передбачає існування гравітаційних хвиль. Вона визначає природу чорних дірок. Вона навіть надає математичну основу розуміння того, чому всесвіт розширюється.
Загальна теорія відносності залишається фундаментом сучасної космології. Вона перетворила гравітацію із загадкової дії на відстані на геометричну реальність. Без неї ми не мали б точної моделі космосу.
