Вчені створили найточнішу карту альфвенської поверхні Сонця – точки, де магнітний вплив Сонця слабшає, що дозволяє сонячному вітру вільно виходити в космос. Ця межа визначає, де фізика сонячної атмосфери переходить від магнітного контролю до незв’язаного викиду, критичної відмінності для розуміння космічної погоди та поведінки нашої зірки.
Відображення невидимої межі Сонця
Карта була побудована з використанням даних кількох космічних кораблів, у тому числі сонячного зонда NASA Parker Solar Probe, який неодноразово занурювався в сонячну атмосферу. Десятиліттями вчені знали про існування поверхні Альфвена, але не мали постійних прямих вимірювань. Ця нова карта деталізує не лише його форму, але й те, як вона змінюється з часом, особливо в першій половині 25-го сонячного циклу, 11-річного циклу активності Сонця.
Чому це важливо: Поверхня Альвена — це не лише науковий інтерес. Він визначає, як сонячний матеріал взаємодіє із Землею та іншими планетами. Коливання цього кордону безпосередньо впливають на космічну погоду, що може порушити зв’язок, електромережі та роботу супутників.
Ключові висновки з нової карти
Дослідження показує, що поверхня Альвена розширюється і стискається залежно від сонячної активності. Коли Сонце наближається до свого піку активності (сонячного максимуму), межа збільшується приблизно на 30% порівняно із середньою висотою. На карті видно, що поверхня нерівна: на ній є опуклості та виступи, що відображають турбулентність сонячної атмосфери.
«Ця робота надає переконливі докази того, що сонячний зонд Parker занурюється глибоко в область, де походить сонячний вітер з кожною орбітою», — каже астроном Майкл Стівенс із Гарвардсько-Смітсонівського центру астрофізики.
Вперше дослідники змогли підтвердити прогнози щодо поведінки поверхні безпосередньо за допомогою бортових вимірювань. Сонячний зонд Parker, який наблизився до Сонця ближче, ніж будь-який інший космічний корабель, надав безпрецедентні дані про динаміку під поверхнею Альфвена.
Наслідки за межами нашої Сонячної системи
Розуміння поверхні Альвена не обмежується вивченням нашого Сонця. Це поняття стосується і інших зірок. Магнітно активніші зірки, ймовірно, матимуть більші межі Альфвена, що може серйозно вплинути на придатність для життя найближчих планет. Сильне магнітне поле може штовхнути поверхню Альфвена назовні, потенційно стерилізуючи світи, що обертаються надто близько.
Новостворена карта допоможе вченим розкрити таємниці сонячної корони – зовнішнього шару атмосфери Сонця. Ця карта є важливим інструментом для майбутніх досліджень, що дозволяє точніше моделювати та прогнозувати сонячну активність.
На завершення: Перша детальна карта альвенівської поверхні Сонця є знаковим досягненням в астрофізиці. Безпосередньо вимірявши цю ключову межу, дослідники отримали глибше розуміння сонячної фізики та її впливу на наше космічне середовище, проклавши шлях до покращеного прогнозування космічної погоди та розуміння придатності екзопланет до життя.
