Вчені припускають, що життя зародилося не в океанах чи гідротермальних джерелах, а в примітивних поверхневих гелях. Нова концепція, названа теорією гелю як основного, припускає, що ці липкі, напівтверді матриці, схожі на сучасні мікробні біоплівки, забезпечили необхідні умови для еволюції ранніх хімічних систем до самовідтворюваного життя.
Гіпотеза гелю: нове розуміння походження життя
Дослідження, опубліковане в журналі ChemSystemsChem, стверджує, що пребіотичні гелі служили основними інкубаторами на перших етапах життя. Ці гелі концентрували молекули, захищали їх від суворих умов навколишнього середовища та сприяли основним метаболічним процесам. На відміну від теорій, які зосереджуються виключно на біомолекулах, ця модель підкреслює важливість фізичної структури в ранній хімічній еволюції.
Чому це важливо? Десятиліттями вчені сперечалися, де вперше зародилося життя. Ця теорія передбачає, що увагу слід переключити з що (конкретні молекули) на де (структурне середовище). Гелі дають правдоподібне пояснення того, як можуть відбуватися складні хімічні взаємодії без потреби у повністю сформованих клітинах.
За межами Землі: шукайте “ксено-плівки”
Наслідки виходять за межі астробіології. Дослідники припускають, що подібні гелеподібні структури, які називаються «ксеноплівками», можуть існувати на інших планетах і складаються з унікальних хімічних будівельних блоків. Це свідчить про те, що майбутні місії з виявлення життя повинні надавати пріоритет пошуку цих структур, а не покладатися виключно на ідентифікацію наземних біомаркерів.
Ключовий висновок: Зосередження уваги на структурах, а не на конкретних молекулах, розширює пошуки життя за межами Землі. Це означає, що життя може приймати форми, які радикально відрізняються від очікуваних.
Наступні кроки: експериментальне підтвердження
Команда з Університету Хіросіми та Національного університету Малайзії планує перевірити свою теорію експериментально. Вони моделюватимуть ранні земні умови, щоб побачити, чи можуть прості хімічні речовини самостійно збиратися в пребіотичні гелі, і як ці гелі можуть впливати на формування систем, що самовідтворюються.
«Ми сподіваємося, що наша робота надихне інших досліджувати недостатньо вивчені теорії про походження життя», — каже доктор Рамона Ханум.
Це дослідження є значним зрушенням у мисленні про походження життя. Поєднуючи хімію м’якої матерії та еволюційну біологію, вона пропонує переконливу нову модель того, як могла спалахнути перша іскра життя — не в первісному бульйоні, а в липкому захисному гелі.
