Останні дослідження показують, що в розвинених країнах тривалість життя людини приблизно на 50% визначається успадкованими генетичними факторами та на 50% впливом навколишнього середовища. Висновок, заснований на повторному аналізі досліджень близнюків, проведених десятиліттями в Данії та Швеції, являє собою зміну в порівнянні з попередніми оцінками, згідно з якими генетичний вплив становить лише 25%.
Зміна ролі генетики
Оновлена оцінка не означає, що навколишнє середовище є менш важливим – скоріше, вона визнає сильніший генетичний компонент, ніж вважалося раніше. Як пояснює Йоріс Ділен з медичного центру Лейденського університету: «Принаймні 50% можна віднести до факторів навколишнього середовища, тому навколишнє середовище все ще відіграє важливу роль». Це надзвичайно важливо, оскільки спадковість не є фіксованою; вона змінюється залежно від населення та умов його проживання.
Принцип простий: якщо умови однакові (наприклад, ідеально рівне пшеничне поле), генетика домінуватиме в змінах результату (зростання). Але в різноманітному середовищі зовнішні фактори стають більш вирішальними. Те ж саме стосується і людей.
Як працює дослідження
Дослідники проаналізували дані про близнюків, народжених у Швеції та Данії між 1870 і 1935 роками. Зосередившись на смертях від захворювань, пов’язаних із старінням (таких як серцеві напади), а не від нещасних випадків чи інфекцій, вони виявили, що генетика пояснює приблизно половину варіації очікуваної тривалості життя. Це узгоджується зі спостереженнями в дослідженнях старіння тварин, де генетичні фактори часто відіграють більш домінуючу роль.
Чому це важливо?
Виявлення конкретних варіантів генів, які впливають на тривалість життя, може стати ключовим кроком до розробки ліків, які продовжують життя людини. Однак поки що виявлено лише кілька генів, пов’язаних з довголіттям. Ця прогалина свідчить про те, що генетика старіння неймовірно складна, з потенційними компромісами між різними ознаками. Наприклад, гени, які пригнічують аутоімунні захворювання, також можуть знижувати стійкість до інфекцій.
Майбутнє досліджень довголіття
Одна з проблем полягає в тому, що більшість поточних досліджень (наприклад, UK Biobank) включають учасників, які ще живі, що обмежує статистичну потужність. Крім того, порівняння тривалості життя між видами виявляє ще більш драматичні генетичні обмеження. Геном миші ніколи не дозволить їй прожити більше кількох років, а гени гренландського кита забезпечують виживання понад два століття.
Дослідження підтверджує ідею про те, що довголіття людини є результатом як природи, так і виховання. Майбутні дослідження мають розкрити складну взаємодію між генами та навколишнім середовищем, щоб повністю розкрити потенціал продовження життя.
