Астрономи зафіксували безпрецедентну космічну подію – чорна діра розриває масивну зірку, вивільняючи енергію, еквівалентну 400 мільярдам сонць. Цей Tidal Disruption (TI) під назвою «Greyhound» (офіційна назва AT2024wpp) є одним із найпотужніших вибухів, коли-небудь виявлених, що розширює межі нашого розуміння цих бурхливих взаємодій.
Фізика руйнування зірок
PX виникають, коли зірка наближається занадто близько до інтенсивного гравітаційного поля чорної діри. Приливні сили чорної діри розтягують і стискають зірку в довгі тонкі нитки матерії, які часто називають «зоряними спагетті». Цей матеріал обертається навколо чорної діри, утворюючи акреційний диск, який живить чорну діру. Але цей процес не завжди точний: частина розірваної зірки викидається в потужні струмені.
Грейхаунд виділяється своїми масштабами. Ця подія — не просто черговий піар, це один із найпотужніших за енергетикою космічних вибухів, які коли-небудь спостерігали. Енергія Грейхаунда настільки велика, що перевершує навіть колапс масивної зірки в наднову.
Відкриття та підтвердження
Грейхаунда вперше виявили в Цвіккі-перехідному центрі Паломарської обсерваторії. Він одразу привернув увагу завдяки своїй схожості з іншими рідкісними, яскравими подіями, такими як AT 2018cow та наднові швидкі сині оптичні перехідні процеси (SBOTT). SBGOP — це неймовірно яскраві спалахи світла, які швидко згасають, випромінюючи високоенергетичне випромінювання по всьому електромагнітному спектру.
Подальші спостереження Ліверпульського телескопа та космічного корабля NASA Swift підтвердили надзвичайно блакитний колір і рентгенівське випромінювання Грейхаунда – ознаки зірки, розірваної чорною дірою. Вимірювання відстані виключили звичайну наднову, підтверджуючи інтерпретацію PR.
Ударні хвилі та викинута речовина
Руйнування викликало ударну хвилю, яка поширилася назовні зі швидкістю приблизно 20% швидкості світла (134 мільйони миль/год). Ця хвиля вразила навколишній газ, розсіюючись приблизно через шість місяців.
Що ще цікавіше, вчені виявили, що гелій віддаляється від події зі швидкістю 13 мільйонів миль на годину. Це свідчить про те, що частина ядра зірки пережила початкову спагеттифікацію або що третє тіло в системі було викинуто внаслідок викиду чорної діри. Точне походження цього матеріалу залишається неясним.
Чому це важливо?
Такі події, як Greyhound, рідкісні, але критичні. Вони не лише підтверджують існування чорних дір, але й дають уявлення про їхній ріст, харчові звички та екстремальну фізику цих космічних зіткнень. Вивчення цих подій допомагає астрономам скласти карту розподілу чорних дір і зрозуміти, як ці гіганти формують Всесвіт навколо себе. Результати були представлені на конференції Американського астрономічного товариства (AAS) і будуть опубліковані в Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
Greyhound служить яскравим нагадуванням про сиру силу Всесвіту та жорстокі, але фундаментальні процеси, які рухають космічну еволюцію.
