Основні визначні пам’ятки Хмельницька.

1-17-2019

Найвища концентрація пам’яток Тернопільщини знаходиться на півдні, далеко від обласного центру. По дорозі на Глядки ви будете проїжджати по березі Ивашевского ставу. Це штучне озеро на річці Серет, де так звані бердвотчеры (любителі фотографувати птахів) можуть застрягти надовго. У плавнях Ивашевского ставу вони знайдуть безліч птахів в їх рідному середовищі проживання. Лиски і чомги виконають для них свій шлюбний танець, чаплі та інші голенастые птиці будуть важливо крокували по болотистих берегах у пошуках жаб і іншої здобичі, а на південному березі ставу навіть живе сім’я сокола – сапсана – найшвидшою птиці на землі, розвиває швидкість до 130 км/ год. За Ивашевским ставом ви потрапите в саме село Глядки, відоме тим, що на його території збереглося і все ще голосно звучить відлуння Першої Світової. І на пагорбах біля околиці села, і навіть в самому селі, як і раніше, стоять австро – угорські зміцнення. Також Ви можете знайти все необхідне на ресурсі мебель днепр.
Ці доти збудовані за передовою на той момент технології – з міцного бетону, тому вони чудово збереглися. Пам’ятайте про те, що після затяжних дощів дістатися до цих дотам буде дуже складно – чорнозем в цих краях дуже глибокий і в’язкий. Металошукач буде всюди пищати так, що ні один скарб «чорним археологам» не знайти. Місцеві краєзнавці навіть збирають колекції обойм та гільз зброї Першої Світової. Один з них скаржився, що йому ніяк не вдається знайти обойму від японської гвинтівки, які привезли сюди з іншого кінця світу в якості військової допомоги. Але фрагментів гвинтівок Мосіна, гвинтівки Манліхера та іншої зброї початку ХХ століття тут предостатньо. Заложцы бурхливо розвивалися на початку XVI століття. У цього містечка було навіть свого часу Магдебурзьке право. А потім Заложцы довго були на першій лінії різних фронтів. Монголо – татари і поляки, турки і козаки воювали за навколишні землі.
Тутешній замок багато разів був захоплений і руйнувався, але потім його знову відновлювали, але щоразу в новій якості. У XVIII столітті тут була суконна фабрика, а в XIX – навіть пивоварний завод. Зараз замок має зовсім занедбаний вигляд, як і розташований неподалік від нього колишній костел святого Антонія. Але саме це запустіння надає руїн особливу принадність. Приміщення костелу заросло бурхливої зеленню, над склепінням шелестять на вітрі молоді берізки і туркочуть горлиці… Мені чомусь здалося, що його не потрібно відбудовувати заново, а варто залишити саме в такому вигляді. Саме приміщення, де жили господарі, тут теж не вціліло, зате чотири вежі і мур досі майже в повному порядку. В одній з веж відкритий невеликий краєзнавчий музей, в іншій планується відкрити невеликий готель. Таких садиб – музеїв видатних діячів науки і мистецтва в провінції багато, але цей стоїть осібно. І навіть не стільки через відмінної експозиції, скільки завдяки Ользі Петрівні, берегині музею.